Как я купил псилоцибиновые грибы и пошел на веселый день рождения к другу
Братаны, сегодня расскажу вам про одну жоскую историю, которая случилась со мной на прошлой неделе. Готовьтесь к нереально бодрому повествованию, потому что основной герой — я, наркоман-гопник во всей красе!
Это был обычный вторник, а я уже неделю мечтал наконец-то оторваться на день рождения своего дружка Чика. Он всегда готовил жирные тусовки, где всем было абсолютно по барабану, как ты выглядишь и как себя ведешь. Но мне хотелось не просто быть там, я хотел втертый быть на максимуме, настолько, чтобы шило на голове не помещалось.
И значит, ко мне приходит навязчивая мысль — как бы не купить псилоцибиновые грибы, чтобы этот день взлетел на новый уровень. В общем, решил я поискать связи и снять клад. Сел за комп, открыл незнакомые закладки в браузере и начал втыкать в поисковую строку: "псилоцибиновые грибы, где купить минер". И тут нафига-то было смотреть на тупые результаты гугла, когда у моих подружек в закладках были самые свежие и проверенные сайты. Ну да ладно, решил все-таки рискнуть и нашел некую безымянную кидалу, где можно было прикупить грибки.
Остановив свой выбор на этом ноунейм сайте, я приступил к оформлению заказа. Блин, сколько ж я паролей вбираю на этом проклятом Интернете, но только ради грибов готов даже пару раз помучиться! В результате, все получилось — я добавил ганджубас в корзину и уже начал зажигать от предвкушения этого самого дня рождения.
Через пару дней приходит мне письмо от кладоискателя, где он сообщает, что грибы уже у него в руках и готовы поменять владельца. У меня сразу же появлиись проблемы с доставкой, потому что я как раз работал в тот самый день. Агриться на такой крутой поворот событий не хотелось, поэтому решил воспользоваться услугами грибного таракана — постарался выкрутиться и договориться об альтернативной встрече.
В итоге, поехал я на домовуху к этому минеру. Нервничал жестко, размышляя, как все пройдет. Наконец, добрался я до места, уговорил ганджубаса подписаться под моим клубом любителей благородного цветка, и он протянул мне долгожданный пакетик с закладкой. Как только схватил его, сразу же решил уйти от этого жулика, чтобы он не возмущался и не начал крутить административку.
И вот наконец-то я ступил на чистую плитку и отправился на веселый день рождения к Чику. Знаете, это было настолько пиздато! Вытащил грибы из кармана, почистил их и принял решение просто съесть их все сразу. Подкрепившись семенами подсолнуха и ганджубасом, я сразу погрузился в наркотическое опьянение.
И тут началось самое интересное! Взглянув на Чика, я понял, что он тоже закладил, и она ему уже давно задела. Я просто ржал, потому что он так же как и я был втертый — его глаза светились как у бешеной рыбы, а руки плясали в такт невидимым музыкальным нотам.
Чик собрал всех вокруг себя, чтобы рассказать свои крутые идеи. Но он высказывался так газано, что никто не понимал, о чем он говорит. Мы все смотрели на него, как на жуткого пришельца с другой планеты. Но с каждой минутой становилось все жарче и веселее!
Мы тусовались до утра, рассказывали друг другу невероятные истории из жизни и ржали до слез. Я был в седьмом небе от наслаждения и свободы.
Но утро настало, и я грохнулся на кровать впервые за много часов. Голова разрывалась от похмелья, а на языке оставался неприятный металлический привкус. Но знаете что? Это было одним из самых бешеных и запоминающихся дней в моей жизни! И я не жалею, что решил поставить на себя такую закладку и отправиться в этот безумный псилоцибиновый путь. И помните, главное — не агриться и получать максимум удовольствия от этой жизни, каким бы безумным она ни была!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
